Виросли наші діти та онуки у Великодніх хороводах-гаївках, для того щоб збереглися наші традиції ми проводили це свято «Ми гаївочку ведемо…».
Великодні свята українців славні і своїми обрядами, от і сьогодні наші учні 1-4 класів, та Бернат Д., Мунтян Я., Куцло В., Ткач Т., Крива І., Петрів І., Ходань В., Мединська Х., Боднар С., Боднар О.,
Шкарупа М., Бойко С. під керівництвом Медвідь Г.П. та із допомогою вчителя музичного мистецтво Присяжнюк О.Я. довели, що наші традиції, звичаї живуть і завжди будуть жити поміж нашим народом.
Учні нашої школи брали участь також у конкурсі «Україна писанкова» де мали змогу показати свої творчі здібності. Малюнки дітей милували наше око усі Великодні свята.
На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства.
Обидва свята збігалися у часі (весна, рівнодення) і стосувалися відродження життя і надій. З роками чужорідне свято стало частиною місцевої культури, замінивши місцеві звичаї і адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.
Отже, Великдень, у своїй першооснові — це свято весни, свято воскресіння землі та природи в цілому до нового життя.
Ці свята пробуджують інтерес до народної творчості, сприяють відродженню оригінальних, призабутих пісень, оскільки, кожний фольклорний колектив намагається бути неповторним, віднайти цікаву самобутню програму, а це можливо лише при глибокому знанні й використанні народних традицій.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить,
Христос воскрес!
Христос воскрес! Усе радіє,
Сміється сонечко з небес,
Прозора річечка мліє.
Христос воскрес!
Текст статті підготувала Медвідь Г. П.
Клікніть по будь-якій фотографії, щоб переглянути усю фотогалерею
