На уроках писали в зошитах в клітинку і косу лінійку. Кулькових ручок не було, тому писали пером, яке мочали в чорнильницю. Для чорнильниць в’язали торбинки і прив’язували до ручки портфеля. Особливу увагу вчителі звертали на почерк і каліграфію, тому кожну літеру учні старались виводити гарно і акуратно.
Клас, де навчалась Нінель, був великий до 40-а учнів. Дисципліна була сувора. В класі всі мали доручення. Так, наприклад, була санітарна комісія. Вона щодня з ранку перевіряла чистоту нігтів, волосся, комірців, взуття. Це доручення запам’яталось найбільше, бо учні санітарної комісії мали пов’язки та торбинки з нашитими на них червоними хрестами. Зранку перед уроками обов’язково була фіззарядка.
З предметів найбільше любила фізкультуру. У школі був великий спортзал, де займались учні. Найбільше задоволення приносило заняття на коні та брусах. Любили учні також уроки музики(співи), де вчили пісні під баян.
З 1-го класу вчили французьку мову, а з 3-го обирали німецьку , або англійську. Ще з тих часів запам’ятала англійський переклад казки «Ріпка».
Підручники для шкільної програми купляли самі. Інколи ходили у дитячу бібліотеку (вона так і залишилась у тому ж приміщенні).
Взимку любили кататися на портфелях, а хто мав шиті торбинки для підручників, то на них. З’їжджали з тієї гірки, що за школою. Іноді чорнильниця, що була прив’язана до портфеля, розливалася , і тоді всі були в чорнилі. На перервах грали в різні ігри: «Платочок», «Скакалки», та інші. Гра «Мисливець та заєць» була найулюбленішою(потрібно м’ячем попасти в зайця). Мама часто говорила за цю гру : «Бігаєш, аж слина з рота, а мене не бачиш».
Зачіски у дівчат були різні. Носили і короткі стрижки, і довге волосся, але обов’язково в’язали банти. З довгого волосся сплітали віночки, коси.
В позаурочний час виконували багато доручень : збирали жолуді, зернятка з яблук для лісництва, збирали макулатуру. Оголошувався конкурс «Хто збере більше?»
В середніх класах нашою піонервожатою була Неля Попова, учениця старших класів. Вона організовувала нам ігри, виконання різних доручень. В школі також проводили виховні заходи, з яких найбільше запам’яталися новорічні ранки.
Улітку практично вдома не були: відпочивали в санаторіях, піонерських таборах. В нашій школі також влітку був піонерський табір. Замість парт ставили ліжка, із різних куточків області приїжджали відпочивати діти.
Після війни батько працював в ДОСААФІ. Часто Нінель любила бігати до нього, грати в шахи, стріляти в тирі, займатися на брусах. ДОСААФ був там, де зараз знаходиться стадіон. До нього добудували закритий спортзал, а в ті часи там було стрільбище. На місці парку була болотиста місцина, куди ми бігали збирати квіти.
Запам’яталась також сільськогосподарська виставка в Теребовлі. Спеціально для неї збудували павільйони, куди кожного року завозили багато товарів. Відбувалися концерти , ігри, звучала музика.
В Теребовля в ті часи був басейн. Дуже хотілося купатися там, але басейн був платний. Тоді ми пролазили через паркан, ховали в кущі одяг і плавали. Одного разу сторож це запримітив і забрав одяг. Додому прийшлось бігти через ліс, манівцями.
Улюбленим місцем був берег річки Гнізна (біля ялинкової фабрики). Там був міський пляж, гарний пісочок, ракушки. Водичка була чистенька , що видно було дно. Часто з батьком любила рибалити (навіть щуки попадалися).
Найбільшими дитячими ласощами були халва і «згущонка». Це були найбільші дефіцити! Але під час виборів на дільницях на дільницях відкривали буфети і обов’язково туди завозили халву та «згущонку», знаючи про те, ми з ранку туди бігли, щоб зайняти чергу. Любили ходити в магазин єврея Холоденка, де зараз часова майстерня. Там продавались солодощі . Особливо любили льодяники і корзинки з цукру.
Жили в той час ми на Підзамче. В нас було три сім’ї і: бабуся одна, бо чоловік загинув на фронт, мамина сестра , теж без чоловіка, бо поліг на війні. Тоді один тато, був на три сім’ї. В одній кімнаті тримали корову, на кухні жили кролики, влітку вівчарка пасла їх в садку.
Записано у 2007 року.
|