|
Вчилися в СШ №2 в основному діти військовослужбовців, бо в той час в Теребовлі було дві військові частини. В нашому класі особливо обдарованих дітей не було, були всі рівні.
Проводились змагання по збору металобрухту, макулатури. За збір металобрухту у 7-му класі ми зайняли 1-ше місце і були нагороджені поїздкою у місто-герой Брест. Екскурсію організувала наша класний керівник Давид Іванна Федорівна. З учителів з нами їздила ще Хлоп Євгенія Михайлівна – вчитель географії. На жаль вони вже тільки в нашій пам’яті. В Брест ми їхали в простій машині-буді (дали з колгоспу), в Бресті ночували в спортзалі на матах. Є що згадати, було дуже весело. На зворотному шляху зупинились в Кремінці. Піднялись на гору Бону.
А ще ми заробили гроші, працюючи в колгоспі Сади на тоці, просіювали зерно. Це було у 8-му класі. За ці гроші поїхали по місцях Івана Франка. Побували у Львові, Трускавці, Бориславі. В 1969 році ми закінчили школу і розкинула нас доля кого-куди.
Я з 5-го класу товаришувала з Тетяною Донець. Після закінчення школи ми подали документи в Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту, який закінчили в 1974 році. Вчилися в одній групі, жили в одній кімнаті в гуртожитку. Тетяна залишилася в Чернігові, працює викладачем в коледжі. Зв'язок з нею підтримую досі.
Дівчата нашого класу були таємно закохані в Сергія Мартинова. Він обрав шлях військового, вчився у Мінську, там і женився. Служив на Кіпрі. Побував в Афгані. На зустріч 20 років приїжджав, а ось на 40 років, вже не приїхав. Дуже хворий. Живе в Москві. В класі склалася пара: Наташа Семотіна та Олег Архіпов. Вони живуть в Ростові-на-Дону. Майже кожний рік приїжджали в Теребовлю. Ми з ними постійно підтримуємо зв'язок. Я, Галя Любарська, Люба Іванова, Саня Чайко живемо в Теребовлі. Постійно бачимось. Організовували зустрічі випускників – 20 років після закінчення школи, в 2009 році – 40 років. На зустріч приїхали Тая Єфарова з Житомира, Інна Хлавіцька з Канева, Тетяна Донець з Чернігова, Архіпови з Ростова. Чудова була зустріч. Ми спілкувалися, фотографувалися. Зустріч відбулася в ресторані. На наступний день ходили на Замок на шашлики. Зарядились позитивною енергією надовго.
Шкода, що з вчителів , які нас вчили вже нікого нема. Ми при зустрічах постійно їх згадуємо з великою вдячністю. Вони нас виховали , дали хорошу путівку в життя, закінчили хто інститут, хто технікум. Всі на хорошому рахунку були в своїх трудових колективах.
|
