У 1997 році прийшов мій час йти на свій перший дзвоник. Своє перше вересня не пам'ятаю. Але оці урочисті лінійки, якщо чесно, мені ніколи не подобалися – стоїш ото, печешся на сонці або мокнеш під дощем, поки дяді і тьоті виголошують якісь промови...
Інше діло позаурочні заходи: концерти,театральні постановки тощо. Я все це завжди любила і брала в такому участь. Окрім того, що була можливість виступати, можна було ще й законно прогулювати уроки і йти на репетицію.
Професія вчителя дуже важка та відповідальна. Адже вчитель, як і лікар, не може припускатися помилок.
|
М’ягі Мар'яна Сергіївна, випускниця 2008 року
|
Мар'яна М’ягі, випускниця 2008 року
|
|
|
Не всім це вдається, але я, завдяки своїй школі, знайшла тих вчителів, які справлялися з цим завданням на відміно, а саме: Ралько Оксана Іванівна, Шевчук Зінаїда Михайлівна, Пасічник Ольга Романівна, Кузьміна Галина Йосипівна, Полідвор Лідія Михайлівна, Климчук Анна Юріївна, Климчук Богдан Аркадійович.
Не знаю, чи хотіла б я повернутися у школу, але я б залюбки повернула собі ті емоції, ті переживання і ситуації, які траплялися у шкільні роки, та все нове, що проходила вперше. Перші падіння і перші перемоги, помилки, перші труднощі. Перше кохання, яке ще по-дитячому ніжне, та перші кроки у доросле життя...
Після закінчення школи розпочалась нова історія. Поступлення і навчання в Тернопільському Національному Економічному Університеті. Спочатку робота оператором ЕОМ, а потім бухгалтером 1 категорії на Асфальтобетонному заводі, аж допоки не відбулася реорганізація підприємства. Подорожі по країнах, але все це супроводжувалося за допомогою того гартування і якоїсь внутрішньої інтуїції, яка і розвивалася у шкільні роки.
Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №2 у місті Теребовля відкрила мені, М’ягі Мар'яні Сергіївні, двері у моє теперішнє життя.
|