Підростає людина… Світлого вересневого ранку маленький громадянин з букетом квітів і ранцем іде до школи, щоб скористатися своїм правом на освіту. Так відбулося і в моєму житті. Здається, зовсім недавно перший дзвінок, а скільки спогадів, скільки пригод пригадую я. Згадую першу вчительку, перший диктант і першу оцінку.
Школяр – це три періоди життя. Перший – це початкові класи. Мені неймовірно пощастило, що першою вчителькою була Полідвор Лідія Михайлівна. Це Людина з великої букви! Все найкраще і найдобріше в школярах – від неї.
Спогади про школу завжди викликають в мене посмішку.
Шалапай Лілія Ігорівна, випускниця 2012 року
Лілія Шалапай, випускниця 2012 року
Це посмішка з різних причин: чи то з кумедних ситуацій на уроках, чи то від жартів моїх однокласників, чи то через радісні обличчя вчителів, або ж через їх турботливі промови з приводу наших «успіхів».
Школа – це найкращий спосіб для покращення настрою. До того ж тут тобі завжди допоможуть і підтримають, не говорячи про те, що тут нас навчають.
Напевне у кожного з нас у школі були «свої» предмети, які ми так любили... і ті, на котрі ми йшли не дуже охоче. Проте, кожен із них відіграв неабияке значення в житті кожного. Вивчення іноземної мови для мене був одним із улюблених предметів. Чесно кажучи, згадати, звичайно є багато чого... аж не віриться, що вже минуло 4 роки...
11 років ми навчалися у ЧУДОВІЙ 2-ій ШКОЛІ (школа заслуговує, щоб про неї писати з великої літери). Найбільше я хочу подякувати Вам вчителі... за все, і за уроки, і за екскурсії і просто за присвячений нам час!
Шалапай Лілія Ігорівна, випускниця 2012 року.
Матеріали, пов'язані із спогадами про школу цих років:
