А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав...
Із кров'ю перемішана сльоза...
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду сотник — молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній, сивий-сивий...
І рани їхні вже їм не болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла.
Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
Тому учні та вчителі нашої школи із запаленими лампадками біля пам’ятника Героїв Небесної Сотні віддали шану кожному Герою поіменно. Адже шанс на зміни нам дістався дорогою ціною: ціною людських жертв, ціною втрати частини території. Ми щодня повинні пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за Україну – за таку Україну, про яку усі ми мріємо…
