прекрасна і чуйна людина. Викладаючи російську мову та літературу (адже школа в ті роки була російськомовною), вона не сприймала шаблонів і проводила заняття яскраво, у вигляді диспутів, розмірковувань. Кожний з нас висловлював свою думку стосовно того чи іншого літературного персонажу, вчився мати власну позицію. Завдяки їй ми багато читали, адже кожного року отримували значний за обсягом перелік класики, що з задоволенням перечитували. Нас, учнів, знали усі бібліотекарі міста. Ми вільно писали твори на різні теми і учнівського зошита нерідко було замало. Тому, для багатьох моїх ровесників теперішні лічені речення твору для ЗНО, не можуть не викликати іронії. Пригадую її уроки з граматики: ми знали всі правила і виключення, більшість з яких пам’ятаємо до сьогодні. Низький уклін, Вам, шановна Зінаїдо Михайлівно, шкодую, що Вас з нами вже ніколи не буде.
Директором нашої школи була Тетяна Йосипівна Медвідь. Вона глибоко знала свою дисципліну – фізику, завжди бездоганно виглядала, була вимогливою, переживала за школу і за нас. Школа у ті часі, завдяки їй та учительському колективу, не зважаючи на малочисельність класів, була кращою, а наші учні регулярно ставали переможцями районних та обласних предметних олімпіад, а нерідко і республіканських.
Завучем школи був Григорій Петрович Кіржнер, який викладав географію. Це був педагог з великої літери, вимогливий і суворий. Ми не знали тоді про мультимедійні засоби, але на його уроках вони були б не потрібні, тому що кольорові навчальні таблиці, завжди різні до кожної теми, займали площу всіх стін у класі. Він викликав до дошки, вказував указкою на певну точку земної кулі і ми повинні були точно визначити її координати, розповісти про загальні особливості географічної зони в цій частині світу, надати повну кліматичну характеристику, будову ґрунтів, стан рослинного світу тощо. Він рідко підвищував голос, але на його уроках панувала залізна дисципліна. Його учні не припускали й гадки, що можна не вивчити домашнє завдання.
Іванна Федорівна Давид, вчитель біології і хімії, досконало знала свій предмет, завжди творчо проводила уроки. ЇЇ кабінет був наче зоологічний музей з великою кількістю унікальних експонатів. На її уроках хімії ми завжди проводили досліди, ставили хімічні реакції, розв’язували складні задачі і знали про кожний елемент таблиці Мендєлєєва, основні сполуки, які з них утворюються та як вони взаємодіють. Багато в чому, завдяки саме цьому вчителю, і сформувався мій подальший життєвий вибір.
Щиро завдячую Анні Яківні Онищук, яка викладала у нас англійську мову. Тоді не було інтернету з програмами самоосвіти чи навчальних книг з оксфордського університету. Було лише вчительське слово та скупий за змістом чорно-білий підручник без жодного малюнка. Однак, вона зуміла привити потяг до знання іноземної мови, надати своїм учням такий словниковий запис, що в подальшому, в інституті, вони нічим не поступались випускникам зіркових спеціалізованих шкіл. А сьогодні її учні читають наукові лекції на англійській мові для аудиторії іноземних студентів. До тепер зберігаю свій шкільний словничок, скомпонований Анною Яківною.
Вчителем історії у нас була Карпова Валентина Олексіївна, ветеран праці, відмінний педагог, добра і щира людина. Завдяки її мудрості ми знали і стародавню і всесвітню історії, пам’ятали не тільки дати відомих подій, а саме головне, знали чому саме і як ці події відбулись, які глибинні історичні процеси їх обумовлювали.
Галинська Катерина Миколаївна викладала алгебру і геометрію. Вона володіла надзвичайно гострим, аналітичним розумом. Була вимогливою і не допускала неуцтва. Завдяки їй, сьогодні без надзвичайних зусиль можу розв’язати більшість завдань з математики того ж ЗНО, тому що на її уроках ми вчились. Для того, що б знати на все життя.
|
особливо – геополітичні проблеми тодішнього світу.
Юрій Іванович Туманов – надзвичайно талановита і ерудована особистість. На його уроках астрономії ми могли взнати не тільки кутову швидкість планет, а і цікавинки з розділу захоплюючої фізики.
Великі слова вдячності Мадарашу Івану Миколайовичу – прекрасній людині, відданій своїй професії. Йому доводилось з півтора десятка старшокласників кожний рік набирати учнівську команду на міжшкільні спортивні олімпіади. Нам було непросто складати конкуренцію першій школі чи великим школам району, але ми завжди намагались не підвести нашого наставника. Іван Миколайович викладав крім фізичного виховання ще і військову підготовку і так виконував стройові прийоми чи розбирав автомат, що кадровим військовим не зайвим було би повчитись.
Згадуючи своїх вчителів, висловлюю слова глибокої шани та подяки за їх професіоналізм, самовідданість справі, мудрість та терпимість. За те, що надали своїм учням відмінні знання, достатні для навчання у кращих вищих навчальних закладах країни. Завдячую своїй рідній школі, її блискучому педагогічному колективу за те, що надали путівку у доросле життя. Дякую за те, що навчили не щукати легких шляхів, а наполегливо працювати та йти вперед.
Тож бажаю своїй альма матер і далі залишатись кращою, продовжувати творити добро у юних душах.
Педагогічному колективу – добробуту, злагоди і благополуччя, гідно продовжувати традиції, закладені важкою і жертовною працею старшого учительського покоління.
|
