|
У школу я пішла 1 вересня 1982 року. На той час вона була з російською мовою викладання. З чого починається школа? Звичайно, з першої учительки, її звали Клара Семенівна. Вона була вчителькою строгою та вимогливою, проте заклала в нас добрий фундамент для подальшого навчання.
Пролетіло три роки і я вже учениця середніх класів. Настав найцікавіший час навчання. Нові предмети і, звісно, нові учителі, нові знання і нові пригоди. Куц Орися Михайлівна була моїм класним керівником. Вона ставилася до нас усіх, як друга мама: і хвалила, і сварила, і, думаю, що любила.
Найбільше у школі я не любила точні науки, проте учителі, які їх викладали були цікаві та неординарні люди. Медвідь Тетяна Йосипівна вчила нас фізику. У її кабінеті завжди була ідеальна чистота та ідеальна тиша. Знаєте чому? Тому, що у кабінеті фізики, починаючи відмінниками і закінчуючи двієчниками, на перервах ніхто не бігав і не шумів. Ми всі страшно боялися Тетяну Йосипівну. Хоча з висоти прожитих років я розумію, що була вона не злою, а просто виховувала учнів у дусі порядку та дисципліни.
Хочу згадати і про моїх улюблених вчителів:
– Денисову Людмилу Петрівну, яка викладала у нас історію. ЇЇ уроки для мене були настільки яскравими та цікавими, як перегляд захоплюючого історичного фільму.
– Кривокульську Мирославу Василівну – учителя географії. Була для нас і Колумбом, і Куком, і Амундсеном в одному лиці.
– А чи бачили ви спортзал у нашій школі? Чому ще до цієї пори не поставили пам'ятник учителю фізкультури Сурмаю Михайлу Васильовичу. Хто, крім нашого Михайла Васильовича, примудрився б провести повноцінний урок фізкультури з двадцятьма учнями на 20 м2 площі.
Тільки у таких учителів учнів стають розумними, тільки такі вчителі випускають зі стін школи порядних та добрих людей і тільки такі педагоги заслуговують на нашу вдячність, любов і повагу.
Наші вчителі – це дух, історія і майбутнє моєї рідної школи!
| 
