Я, Немира Людмила Зіновіївна (дівоче прізвище Свірська), народилася 12 березня 1964 року у цьому маленькому містечку Теребовля, де і пройшли мої дитячі безтурботні роки. В 1971 році, як і усі мої однолітки, пішла у перший клас.
Школа №2 знаходилась тоді ще на вулиці Князя Василька (у центрі міста). Усе таке цікаве незнайоме – вчителі, друзі, шкільні предмети, ніколи і не думала, що це буде і моїм майбутнім.
Наш клас був дуже дружнім, проте зовсім невеликий, тому що навчалися в ньому діти військових, які часто переїжджали з одного місця на інше.
Немира Людмила Зіновіївна, випускниця 1979 року
Людмила Немира, випускниця 1979 року
Моїм класним керівником була Солтер Бенігна Павлівна. Із шкільних предметів я схилялась більше до гуманітарних, а особливо мені подобалась російська мова і література, яку вчила в нас Куц Орися Михайлівна. Вона часто організовувала літературні вечори, у яких я із задоволенням брала участь.
Цей досвід організаторської діяльності згодився мені у Кременецькому педагогічному училищі, куди я поступила після закінчення восьми класів Теребовлянської ЗОШ №2.
Як я уже згадувала, невтомна праця вчителя і стала моїм путівником у майбутньому, я також стала педагогом. Після закінчення з відзнакою Кременецького педучилища, я вступила в Рівненський педагогічний інститут, факультет педагогіки та психології дошкільної. Протягом усього студентського життя була старостою групи.
Під час навчання у інституті я зустріла свою долю, вийшла заміж. Так появилась сім’я – чоловік, діти, улюблена робота. Моя шкільна мрія працювати з дітьми здійснилась.
Сьогодні я завідувачка дитячого садка «Сонечко», а ще у мене дві гарних донечки, яких я дуже люблю, чого ще потрібно для щастя?
Записано у 2011році.
Немира Людмила Зіновіївна, випускниця 1979 року.
Матеріали, пов'язані із спогадами про школу цих років:
